В історії філософії не так вже й багато прикладів, щоб у діяльності і творах одного і того ж вченого поєднувалися епохальні наукові відкриття і найглибші філософські ідеї, що становлятьвузловий пункт історико-філософського процесу. Серед таких мислителів і грандіозна фігуранімецького філософа і вченого Готфріда Вільгельма Лейбніца (1646-1716).
Лейбніц народився 1 липня 1646 року в Лейпцігу в сім'ї професора моралі місцевого університету. З боку матері його рідні належали до числа університетських юристів, чиновників, богословів. Вплив сімейних традицій на Лейбніца був, безсумнівно, великим. Однак з юних років він проявив рідкісну самостійність, завзятість та цілеспрямованість в оволодінні знаннями. Здібності майбутнього геніального філософа проявилися вже в шкільні роки, коли він захопився логікою - досить нудним для більшості учнів предметом, що складається з сухих законів і правил, що описують мислительні форми. Ставши студентом Лейпцігського університету (1661 - 1666), юний Лейбніц продовжував поглиблювати свій інтерес до логіки, у нього зародилася мрія про створення "загального алфавіту" людських думок. Він з ентузіазмом вбирав в себе різні знання, переважно гуманітарні, почасти й математичні. Для покращення останніх він у першому семестрі 1663 навчався в Йенському університеті, де слухав Ергарда Вейгеля, відомого німецького математика і видного філософа, який мріяв про застосування математичних принципів до будь-якої області знання, який висунув ідею застосування принципів евклідової математики до арістотелівської логіки.
В роки навчання в Лейпцігському університеті Лейбніц інтенсивно розвивався як логік, його математичні інтереси,незважаючи на односеместрове перебування у Ергарда Вейгеля в Йенському університеті, не отримали великого розвиткуголовним чином тому, що в Німеччині тієї епохи була відсутня "математична атмосфера". Але така атмосфера була доситьвідчутною в Парижі (як і в Лондоні). Завдяки спілкуванню з Христианом Гюйгенсом (голандським математиком і фізиком, першим президентом Паризької Академії наук), французькими та англійськими математиками, вивчаючи математичні праціДекарта і Паскаля, Лейбніц зробив величезні успіхи в цій науці.
Читати повністю...
ГЛУШКОВ Віктор Михайлович (1923-1982)
УКРАЇНА
Український математик і кібернетик, від 1961 р. — директор київського академічного Інституту кібернетики.
Дослідження присвячено алгебрі, кібернетиці та обчислювальній техніці. Під його керівництвом створено ЕОМ «Київ», «Дніпро», системи автоматизації програмування та ін.
В. Глушков виростав у м. Шахти (східна Донеччина). Вже у 8 класі він опанував вищу математику за програмою технічного ВНЗ. Закінчив два ВНЗ (енергофакультет політехнічного інституту та фізико-математичний факультет університету в м. Ростов-на-Дону). У 32 роки — доктор наук, в 37 р. — академік.
Подаємо деякі думки В. Глушкова:
.
Читати повністю...
ЄРМАКОВ Василь Петрович (1845-1922)
УКРАЇНА
Український математик, членкор. Петербурзької АН.
Закінчив Київський університет у 1868 р. Від 1874 р. працював у цьому університеті, а від 1899 р. — і в Київському політехнічному інституті. Один з організаторів Київського фізико-математичного товариства (1889).
Основні математичні дослідження стосуються теорії диференціальних рівнянь, математичного аналізу, варіаційного числення, теорії наближених обчислень та ін. У 1870 р. він відкрив ознаку збіжності рядів («ознака Єрмакова»).
В.Єрмаков-педагог: «Якщо кажуть, що для вивчення математики необхідні особливі здібності, то ця думка — помилкова, для математики необхідно мати логічне правильне мислення. При правильному вихованні ця здібність може бути розвинена у кожного підлітка».
М. Кравчук: «Безперечно, серед відданих на суд історії математичних постатей Київського університету Єрмаков — найбільша.
...Дотепні, але не раз парадоксальні думки Єрмакова щодо наукової та навчальної роботи ще досі живуть в усній традиції киян-математиків (деякі з них фігурують і в його працях). Він твердив, що для мудрого математика загальна теорія — річ мало пожиточна, і блискуче доводив це своїми формами остач у тейлорових розвиненнях елементарних функцій. Він запевняв, що найкращі лекції ті, до яких професор не готується, бо тоді він мусить, із сорому перед аудиторією, придумати свій оригінальний довід теореми, замість забутого книжного. Він радив замість читати науковий твір, зразу заглядати в кінець, а тоді старатися самому довести його результати».
Георгій ВОРОНИЙ
УКРАЇНА
Георгій Феодосійович Вороний - визначний український математик, наукові дослідження якого залишили глибокий слід в сучасній теорії чисел.
Георгій Вороний народився 16(28) квітня 1868 року в містечку Журавка колишньої Полтавської губернії. [Журавка (Жоравка) вперше здадується в літописах у 1618 році. В козацькі часи, з 1654 по 1782 рік, Журавка була сотенним містечком Прилуцького полку, мала сотенну канцелярію, дві дерев'яні церкви з козацькими школами. Землі ці населені були в дуже віддалені часи. В тридцятих роках ХХ століття в Журавці велися археологічні розкопки (за ініціативою Андрія Вороного, небожа вченого), тут було виявлено палеолітичну стоянку, відому тепер як Журавська палеолітична стоянка. За теперішнім адміністративним поділом село Журавка належить до Варвинського району Чернігівської області.]
Мальовничий пагорб над Удаєм у Журавці придбав для свого постійного проживання дід Георгія Вороного - Яків, який замолоду чумакував, а зібравши грошей, зайнявся селянською справою. За сімейними переказами прізвище своє Вороні одержали від далекого предка, козацького осавула, охоронця фортеці, що була десь поблизу, можливо, на місці теперішньої Воронівки, що біля Ічні. [На карті Г.Боплана укріплене містечко Воронівка було також на правому березі Дніпра поблизу Чигирина. А згідно з описом селище Вороне було поблизу теперішніх Буків. Про Вороне (яке, до речі, мало фортецю) є згадки, починаючи з 1545 року аж до 1674, коли наступ турецького війська дуже спустошив українські землі на Уманщині і примуcив місцеве населення масово переселятися на Лівобережжя. Хто знає, може далекі пращури вченого почали чумакувати з часів цього переселення...].
Читати повністю...
Фалес Мілетський (близько 624 -548 рр. до н.е.)
ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ
Початки культури стародавньої Греції сягають у сиву давнину. У VІІ – V ст.. до н.е. на узбережжі Іонійського моря були розташовані квітучі грецькі міста – колонії Мілет, Ефест, Кротон та ін. Їх географічне положення сприяло розвитку економіки й культури. Греки наполегливо працювали над установленням тісних зв′язків з могутніми й культурними сусідніми державами Сходу, такими, як Єгипет, Фінікія, Вавілон. Зв′язки ці мали, насамперед, економічний характер і розвивались у формі торгівельних відносин, а це, природно, впливало на культуру грецьких колоній.
У VІІ- VІ ст. до н.е. з′являються перші елементарні праці грецьких учених з астрономії, метеорології, геометрії, медицини тощо. Учені філософи того часу, спостерігаючи явища природи, робили практичні висновки. Розвиток мореплавства, хліборобства зумовлювали потребу глибшого вивчення явищ природи.
Зароджуються перші натурфілософські теорії. Найвидатнішим представником такої філософської течії, що творчо й плідно вивчала навколишній світ, була так звана Іонійська школа, заснована філософом і вченим Фалесом Мілетським.
Читати повністю...
Архімед (287 – 212 р. до н.е.)
ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ
Народився Архімед близько 287 року до н. е. в Сіракузах на острові Сіцілія. Здобувши освіту у свого батька — астронома і математика Фідія, Архімед переїхав до Александрії удосконалювати свої знання з математики й астрономії. Тут він зблизився з учнями Евкліда — математиком Ератосфеном, астрономом Кононом і Досіфеєм. Повернувшись до Сіракуз, Архімед підтримував зв’язки з цими вченими. Частина його праць дійшла до нас у вигляді листів до видатних математиків.
.
Читати повністю...
Піфагор Самоський (близько 580—500 pp. до н. е.)
ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ
Після Фалеса Мілетського визначну роль у розвитку математики відіграв видатний представник еллінської культури – філософ і математик Піфагор. Точних історичних даних про життя і діяльність Піфагора не збереглося.
.
Читати повністю...
Евклід (ІV-ІІІ ст. до н.е.)
Давньогрецький
Під час завойовницьких воєн цар Олександр Македонський заснував багато міст. Деякі з них, особливо Александрія, значно розвинулись. Грецькі архітектори збудували Александрію за докладно розробленим планом. Місто перетинали під прямим кутом дві магістралі. Тут були широкі вулиці й прямокутні квартали. Головна вулиця мала ширину 30 м і довжину 5,5 км. Близько третини міста займали царські палаци, храми, будинки жерців, вельмож і багатіїв.
Читати повністю...
Омар Хайям (1048-1123 pp.)
Азія
Омар Хайям належить до найталановитіших арабських математиків.
Народився він близько 1040 р. в персидському місті Нішапурі.
Відомостей про життя Омара Хайяма дуже мало. Відомо, що вчився і виховувався він з двома іншими юнаками, які пізніше стали відомими в Східному Арабському халіфаті. Один з них займав високий пост візира при сельджуцькому султані Малік-Шаху і не раз пропонував Омару Хайяму зайняти високу посаду в адміністративному управлінні. Але той завжди відмовлявся, щоб бути вільним для занять науками і літературою.
Читати повністю...
Еваріст Галуа (1811 — 1832 pp.)
Франція
Еваріст Галуа народився 25 жовтня 1811 р. у сім'ї мера міста Бурля-Рен, розташованого недалеко від Парижа. Батько його за політичними переконаннями був республіканцем. Він сам навчав свого сина і прищепив йому інтерес та любов до математики. Восени 1823 р. Еваріст став учнем Паризького ліцею – навчального закладу закритого типу.
То був час, коли після падіння Наполеона Бонапарта у Франції знову правили королі з династії Бурбонів. Вони поступово обмежували демократичні права народу і парламенту. Католицьку релігію знову було визнано офіційною державною релігією. Єзуїти, яких немало було і серед учителів та вихователів, насаджували у навчальних закладах підслуховування та доноси. Вихований у демократичному дусі, Еваріст не міг звикнути до суворого режиму та нудних лекцій. Гнітюча шкільна атмосфера негативно вплинула на вразливого дванадцятирічного хлопчика. Учителі помічали в Еваріста замкнутість, неуважність на уроках, нервовість, що призводила іноді до вибухів гніву і до непродуманих вчинків. Тільки влітку, перебуваючи на канікулах в оточенні рідних, хлопчик знову ставав веселим, лагідним і привітним.
Читати повністю...
Франсуа Вієт (1540—1603 pp.)
Франція
Знаменитий французький математик Франсуа Вієт народився 1540 р. у містечку Фонтеней. Його батьки були заможними людьми. Вони мріяли, що син стане адвокатом. Після закінчення юридичної школи з 1559 р. Вієт почав свою адвокатську діяльність. Він вів справи однієї дворянки і водночас навчав астрономії її єдину дочку Катерину. Навчаючи дівчину, Франсуа і сам захоплюється астрономією. У нього виникає задум великої праці з астрономії. Щоб написати таку працю, потрібні були знання з тригонометрії, тому Вієт сумлінно починає працювати над тригонометрією. Через свою ученицю Франсуа познайомився з Генріхом Наваррським (майбутнім Генріхом IV) і згодом став його радником.
У 1671 р. Вієт переїжджає до Парижа, щоб особисто познайомитися з паризькими математиками. Тут він продовжує адвокатську діяльність і водночас займається математикою. Розповідають, що нерідко, забувши навіть про їжу, Франсуа Вієт міг дві-три доби підряд просиджувати за своїм робочим столом, розв'язуючи якусь цікаву задачу або досліджуючи якесь складне питання.
Вієт добився значних успіхів у галузі алгебри. Недарма його вважають творцем алгебраїчних формул та алгебраїчної символіки і навіть називають «батьком алгебри».
Читати повністю...
Рене Декарт (1596—1650 pp.)
Франція
У Франції, в департаменті Турень, є невелике давнє місто Лає. Там, у дворянській сім'ї, 31 березня 1596 р. народився майбутній філософ, математик, фізик і фізіолог Рене Декарт. Він не пам'ятав своєї матері, яка померла через кілька днів після його народження. Ріс Декарт кволою, слабкою здоров'ям дитиною під наглядом батька і няньок.
Коли Рене минуло 8 років, батько віддав його на повне утримання, навчання й виховання до щойно заснованої в містечку Ла-Флеш провінції Анжу єзуїтської школи. За традиціями дворян, Декарт готувався до військової кар'єри: вивчав історію воєн, фортифікацію, фехтування, загартовував свій слабкий організм гімнастикою тощо. Але на час закінчення школи йому було всього 16 років і про військову службу не могло бути мови. Батько сподівався, що син повернеться у маєток, але той раптом зник. Лише найближчі друзі Декарта знали, що він, оселившись у передмісті Парижа, самостійно поповнює свою освіту – вивчає філософію, природознавство і математику. Провчившись так два роки, юнак вирішує йти в життя, щоб глибше пізнати світ і місце людини в ньому.
Читати повністю...
